Одна з найпопулярніших олій може сприяти ожирінню — нове дослідження

Нове дослідження вчених з Каліфорнійський університет у Ріверсайді показує, що соєва олія при надмірному споживанні може сприяти значному набору ваги. Висновки ґрунтуються на експериментах на мишах і доповнюють попередні результати цієї ж наукової групи, опубліковані ще у 2015 році.

Дослідження 2025 року, оприлюднене в Journal of Lipid Research, не лише підтвердило зв’язок між соєвою олією та ожирінням, а й пояснило можливий біологічний механізм цього ефекту.

Що саме з’ясували дослідники

В експерименті більшість мишей, які отримували дієту з високим вмістом жирів і соєвої олії, швидко набирали вагу. Водночас генетично модифіковані миші з альтернативною формою печінкового білка HNF4α залишалися відносно стрункими, навіть на тій самій дієті.

Ключова різниця полягала в тому, як організм обробляв лінолеву кислоту — основний жир соєвої олії. У звичайних мишей вона активно перетворювалася на оксиліпіни — біологічно активні молекули, пов’язані із запаленням і накопиченням жиру в печінці. У модифікованих мишей цього процесу майже не відбувалося.

Ключові результати дослідження

• Соєва олія виявилася більш “ожирінню-продукуючою”, ніж деякі інші жири, зокрема кокосова олія.

• Набір ваги корелював саме з рівнем оксиліпінів у печінці, а не в крові.

• Генетично змінені миші мали кращу роботу мітохондрій і здоровіші печінки.

• Попри відсутність холестерину в соєвій олії, у мишей на такій дієті фіксували підвищений рівень холестерину.

Ці результати важливі ще й тому, що ферменти, які перетворюють лінолеву кислоту на оксиліпіни, є дуже схожими у всіх ссавців, включно з людиною.

Обмеження та важливий контекст

Дослідження проводилося виключно на мишах, тому прямі висновки для людей робити зарано. Вчені підкреслюють, що потрібні додаткові дані, перш ніж говорити про клінічні рекомендації.

Водночас контекст споживання викликає занепокоєння. За останні 100 років частка соєвої олії в раціоні американців зросла приблизно в п’ять разів — з близько 2% до майже 10% усіх калорій. Значна частина цієї олії надходить з ультраоброблених продуктів, до яких людський метаболізм може бути погано адаптований.

Що далі

Дослідники планують вивчити, чи мають подібний ефект інші олії з високим вмістом лінолевої кислоти — кукурудзяна, соняшникова та сафлорова. Людські випробування поки не заплановані, але автори сподіваються, що ці дані допоможуть краще зрозуміти індивідуальні відмінності у наборі ваги та вплинуть на майбутню харчову політику.

Соєва олія, за словами науковців, не є “злом сама по собі”. Проблема полягає в кількостях і частоті її споживання — саме вони можуть запускати метаболічні шляхи, до яких організм не встиг еволюційно пристосуватися.