Що зі мною не так, якщо я не хочу грати зі своєю дитиною?

Багато батьків відчувають провину через те, що не отримують задоволення від дитячих ігор. У такі моменти може здаватися, що з ними щось не так або що вони недостатньо залучені в життя своєї дитини. Адже суспільство часто нав'язує образ мами чи тата, які із захопленням будують вежі з конструктора, годинами грають у магазин або без кінця катають машинки по підлозі.

Дитяча неврологиня та мама двох синів Ірина Платонова у своєму Instagram відверто написала про те, що знайоме багатьом батькам, але про що не завжди наважуються говорити вголос: можна дуже любити своїх дітей і водночас не любити нескінченні дитячі ігри.

Чи нормально не любити дитячі ігри

Батьківство складається з багатьох речей: турботи, підтримки, спільного часу, обіймів, розмов, читання книжок, прогулянок і допомоги дитині у складних ситуаціях.

Тому цілком нормально любити проводити час із дитиною, але не отримувати задоволення від рольових ігор, нескінченних перегонів, хованок або багаторазового повторення одного й того самого сценарію.

За словами Ірини Платонової, сучасні батьки часто стикаються з додатковим тиском. Соціальні мережі та популярна культура створюють образ "ідеального залученого батька", який постійно розважає дитину та бере участь у всіх її активностях.

Насправді ж дорослі мають право не любити певні види дитячого дозвілля.

Чи потрібно батькам постійно гратися з дітьми

Фахівці з розвитку дітей уже давно звертають увагу на важливість самостійної гри.

Коли дорослий постійно бере на себе роль організатора, ведучого або аніматора, дитина звикає до безперервної зовнішньої стимуляції. У результаті їй може бути складніше самостійно придумувати сюжети, знаходити собі заняття або переносити нудьгу.

Це не означає, що батьки не повинні гратися з дітьми взагалі. Спільна гра допомагає зміцнювати емоційний зв'язок, вчить взаємодії та дарує приємні спогади.

Однак для здорового розвитку дитині також потрібен досвід самостійної гри.

Чому самостійна гра важлива для дитини

Під час самостійної гри дитина:

• розвиває фантазію;
• тренує творче мислення;
• вчиться ухвалювати рішення;
• розвиває ініціативність;
• набуває навичок саморегуляції;
• вчиться справлятися з нудьгою.

Саме в моменти, коли дитина сама шукає собі заняття, народжуються власні ідеї та сценарії гри.

Тому нудьга не завжди є проблемою. У певних межах вона може бути важливою частиною розвитку.

Що насправді потрібно дитині

Ірина Платонова наголошує: дитині не потрібна мама-клоун або тато-аніматор.

Натомість дитині потрібен дорослий, який є емоційно доступним, уважним, стабільним і готовим підтримати у важливі моменти.

Любов до дитини не вимірюється кількістю зіграних партій у лото чи годинами, проведеними за конструктором.

Значно важливіше, щоб дитина відчувала безпеку, прийняття, підтримку та близькість із батьками.

Коли варто звернути увагу

Інша ситуація — якщо батьків дратує будь-яке спілкування з дитиною, вони постійно відчувають виснаження, втрату інтересу до батьківства або сильне емоційне перевантаження.

У такому разі причина може бути не в небажанні гратися, а в накопиченій втомі, вигоранні чи нестачі ресурсу. Тоді важливо подбати насамперед про власний відпочинок і підтримку.

Не любити дитячі ігри — нормально. Це не робить людину поганою мамою чи поганим татом. Дітям не потрібні ідеальні батьки, які безперервно їх розважають. Набагато важливіше бути поруч, підтримувати, слухати та створювати відчуття безпеки.

А можливість іноді нудьгувати й гратися самостійно може стати для дитини не менш цінним досвідом, ніж спільні ігри з дорослими.