Чому після обстрілів хочеться шкідливої їжі: головні причини

Коли над головою летять ракети та лунають вибухи, наше тіло потребує підтримки. Так, ми можемо бути зібраними, зосередженими, «тримати себе в руках», але всередині запускається інша, більш давня система, -  система виживання.

Саме тому після обстрілів чи тривалих повітряних тривог багатьох тягне до шкідливої їжі - солодкого, хрусткого, жирного або солоного. І це не слабкість та не погана сила воля.Це фізіологічно реакція організму, який намагається тримати нас у безпеці.

Стрес змінює хімію тіла: гормони виживання вимагають швидкої енергії

Ви маєте розуміти, що під час обстрілів організм переходить у режим тривоги (навіть, якщо ви цього не відчуваєте). Першим різко піднімається, щоб забезпечити тіло енергією для реакції на небезпеку: бігу, пошуку укриття, концентрації.

Для того, щоб працювати, кортизолу потрібне паливо. І найшвидше паливо для мозку - це цукор та прості вуглеводи. Тому мозок буквально штовхає нас на те, що дасть енергію за секунди: шоколад, булочки, фастфуд, смажене.І це зазвичай відбувається, коли небезпека минула.

Взагалі під час самої загрози апетит може падати. Причина – в адреналіні, який також виділяється під час небезпеки, і він пригнічує процес травлення.

Проте, коли небезпека минає, система компенсує сама себе: адреналін падає, кортизол залишається підвищеним, і тіло «добирає» витрачену енергію. І саме звідси раптова тяга до калорійної їжі після відбою.

Мозок під час стресу: чому хочеться саме солодкого чи жирного

Солодке, жирне і солоне - це найшвидший спосіб мозку отримати дофамін. Після страху, невизначеності й напруги тіло «просить» психологічного полегшення. Їжа дає короткий спалах комфорту, і мозок цим користується.

У кожної людини  нас є продукти, що асоціюються з дитинством, домом, теплом. Мозок запам’ятовує: «коли було страшно — це допомагало». Тому після стресу ми автоматично тягнемось до того, що колись давало відчуття захищеності. І, так, ви можете не пам`ятати який саме продукт допомагав в тій чи іншій ситуації, проте тіло пам`ятає

Ще один цікавий факт, який пояснює тягу до їжі після стресу - наші предки після небезпеки завжди спілкувались один з одним та їли. Саме таким способом вони відновлювати сіли, і цей патерн досі з нами.

Психологічний аспект: «шкідливе» як спосіб повернути контроль

Стрес війни - це передусім втрата контролю. Ми не можемо вплинути на звуки вибухів, на раптовість тривоги та на те, що буде за секунду, і саме тому мозок інстинктивно шукає хоч щось, на що ми можемо вплинути прямо тут і зараз. Їжа стає таким сигналом стабільності.

Тепла, хрустка чи солодка їжа заспокоює не лише тому, що приємна на смак. Вона працює як ритуал, який повертає передбачуваність у життя:

• я можу відкрити пакет;
• я можу зробити ковток;
• я можу взяти шматочок;
• я можу хоч у чомусь відчути контроль.

У моменти, коли світ навколо тотально некерований, навіть маленька дія, пов’язана з їжею, створює ілюзію відновлення порядку: «я щось вирішую»,, «я можу повернути собі землю під ногами».

Психологи називають це компенсаторною поведінкою: організм намагається компенсувати відчуття непередбачуваності й повернути бодай мінімальний контроль через найпростіший доступний інструмент.

Після обстрілів тіло не думає про дієту чи здорове харчування, воно думає про виживання. І засудження себе в такій ситуації лише підвищить тривогу та збільшить тягу до їжі. Тому просто скажіть собі:«Я реагую нормально на ненормальні обставини». І це правда.