Чому екстраверти з віком стають амбівертами, та хто це такі – пояснення психологів

Багато яскраво виражених екстравертів помічають, що з віком усе менше хочеться гучних компаній, нових знайомств та постійного спілкування. Те, що раніше приносило радість та енергію, після 30–40 років перестає надихати. І потреби в постійному спілкуванні стає менше. Усе частіше хочеться усамітнитися. Ні, це не означає, що екстраверт став інтровертом. Найімовірніше, почали з’являтися ознаки третього типу особистості.

Хто такі амбіверти

Амбіверт — це тип особистості, який поєднує риси інтроверта та екстраверта залежно від ситуації. Більшість сучасних фахівців сходяться на думці, що чисті інтроверти й екстраверти — рідкість, а переважна частина людей — саме амбіверти.

Основні ознаки амбівертів:

1. можуть бути товариськими, але швидко втомлюватися від спілкування;
2. комфортно почуваються і в компанії, і наодинці;
3. легко підлаштовуються під обставини;
4. можуть бути хорошими слухачами й активними співрозмовниками;
5. емоційний баланс — без крайнощів;
6. рівень енергії залежить від середовища, а не від типу особистості.

Психологи часто називають амбівертів найгнучкішим типом особистості.

Чим амбіверти відрізняються від інтровертів та екстравертів

Інтроверт:

• відновлює енергію на самоті;
• уникає гучних компаній;
• більше слухає, ніж говорить;
• любить стабільність і передбачуваність.

Екстраверт:

• відновлює енергію через спілкування;
• потребує соціальної активності;
• легко заводить нові знайомства;
• швидко реагує, говорить імпульсивно.

Амбіверт:

• може відновлюватися і так, і так;
• сам обирає формат спілкування;
• адаптується до людей і ситуацій;
• може бути лідером або спостерігачем.

Чому екстраверти з віком частіше стають амбівертами

Довготривалі психологічні дослідження особистості показують, що:

• рівень екстраверсії з віком зменшується, особливо після 25–30 років;
• люди стають емоційно стабільнішими та стриманішими;
• зростає самоконтроль і вибірковість у спілкуванні.

У результаті багато людей, які в молодості були яскравими екстравертами, з часом демонструють поведінку, характерну для амбівертів.

Яскраво виражені екстраверти мають більше простору для «руху» до амбівертності. Інтроверти теж змінюються, але зазвичай менш радикально.

З віком людина краще розуміє свої межі, вчиться керувати енергією та перестає постійно шукати зовнішню стимуляцію. Екстраверт починає цінувати тишу й паузи, а не лише активність.

Нейропсихологія показує:

1. з віком зменшується потреба в дофамінових «сплесках»;
2. зростає роль раціональних зон мозку;
3. імпульсивність знижується.

Так яскравий екстраверт стає більш зваженим і вибірковим. Крім того, робота, сім’я та відповідальність не підтримують постійний екстравертний режим — безперервно бігти на тусовки.

Психологи додають, що екстраверти частіше:

• вигорають;
• перевтомлюються від людей;
• починають усвідомлено обмежувати соціальні контакти.

І це не означає, що екстраверт перестає бути комунікабельним. Просто на певному етапі життя він не потребує цього постійно та починає цінувати баланс між людьми й самотністю. Фактично це і є амбівертність.