Війна і мозок: чому гени вирішують, хто тримається, а хто ламається

Під час війни всі ми переживаємо постійні стреси, тривоги, нестачу сну. Але реакція на ці умови у кожного різна. Один може не спати ніч — і далі працювати. Інший — не відновлюється, падає в тривожність, не може заснути, почувається вʼялим і виснаженим. Чому так? Справа — не лише в обставинах і не в характері.

“Навпаки, не умови впливають на нашу генетику, а генетика більше впливає на те, як я або ви, або інші люди сприймають стрес”, — пояснює лікарка-генетикиня Ольга Гуренко.

Це про індивідуальну стресопротекцію нашого організму — біологічну здатність витримувати навантаження. Вона різна в кожного з нас і частково визначається генами.

Чому одні тримаються, а інші — ні

Ольга наводить приклад: одна людина не поспала ніч — і нормально функціонує. Інша прокинулася від вибухів — і не може повернутись до сну, падає в тривожність, почувається виснаженою весь наступний день.
Це не про силу волі. Це про різний генетичний рівень стресостійкості.

“Ви можете бути більш стресостійким, ніж ваша подруга або ваші батьки. А я можу бути менш стресостійка, ніж інші люди.”

Навіть в однакових умовах тіло і мозок реагують по-різному — бо стартові можливості різні. І вони частково зашиті в ДНК.

“У цьому випадку ми не говоримо про ідеальні умови — ми їх не створимо. Ми говоримо про те, як ми реагуємо на стрес.”

Це і є головне: реакція залежить не тільки від того, що відбувається, а й від того, як побудований організм. Після тривожної ночі ви можете підтримати себе через прості дії: поснідати, попити кави, трохи порухатися — і прожити день. Або — залишитися лежати, думати про втому, і ще більше погіршити стан.

Що війна робить із мозком: фізіологія

Життя у стані загрози — це не просто психологічний тиск. Щоденні сигнали тривоги, нічні вибухи, нестача сну й постійна напруга мають глибокі фізіологічні наслідки. Особливо коли це триває місяцями або роками. Війна змінює не лише побут і психіку — вона переписує хімічні процеси в мозку.

Як хронічний стрес і недосип впливають на мозок

Порушується робота нейромедіаторів
Тривога виводить із ладу баланс дофаміну, серотоніну, кортизолу. Це знижує концентрацію, памʼять, мотивацію.

Падає активність гена BDNF
Це фактор росту нейронів. При тривалому недосипі він “затихає”, і мозок втрачає здатність до регенерації.

Мозок старіє швидше
Коли немає сну — клітини не відновлюються. Когнітивні функції падають. З’являється ризик розвитку деменції або хвороби Альцгеймера.

“Депривація сну впливає на ген BDNF. У людей з вразливими варіантами цього гена симптоми можуть зʼявитися на 5–10 років раніше.”

Епігенетика: коли середовище змінює гени

Сама ДНК не змінюється, але зовнішні фактори впливають на те, як ці гени працюють. Це називається епігенетика.

BDNF — чутливий до сну й руху. При недосипі — блокується.

CLOCK — ген добових ритмів. Якщо жити врозріз зі своїм хронотипом — організм страждає.

SLC6A4 — регулює чутливість до тривоги. У деяких людей цей ген гіперактивний.

Це пояснює, чому в однакових умовах одна людина тримається, а інша — вигорає.

Що відбувається з тілом при недосипі

• Рівень глюкози в мозку падає — енергія зникає.

• Глімфатична система не встигає вивести токсини.

• Мигдалина — центр страху — стає гіперактивною. Це запускає тривожність, панічні реакції, ПТСР.

У групі найбільшого ризику:

• Ті, хто працює вночі

• Ті, хто прокидається від тривог

• Люди з сімейною історією депресій чи деменції

• Військові, волонтери, батьки, які тримають на собі інших

• Ті, хто живе в розриві зі своїм хронотипом

Що допомагає триматись навіть у хаосі

Сон, хоча б фрагментований — відновлює.

Рух — запускає BDNF.

Сніданок з білком і жирами — підтримує мозок.

Режим за хронотипом — знижує напругу.

Генетичний тест — допомагає зрозуміти свої слабкі місця.

Гени не визначають усе. Але вони задають межі нашої витривалості. У стані війни це стає критично важливим: одні можуть працювати на виснаженні тижнями. Інші — втрачають ресурс за кілька днів.
Це не слабкість. Це — біологія.

“Це про те, що в кого як влаштований організм. І це важливо знати. Бо тоді легше собі допомогти — без фанатизму, без самозвинувачень.”

https://www.youtube.com/watch?v=ExNwNupZFko