Почему экстраверты с возрастом становятся амбивертами, и кто это такие – объяснение психологов
Психологи пояснюють, хто такі амбіверти та чому яскраві екстраверти з віком усе частіше переходять до цього типу особистості.
Багато яскраво виражених екстравертів помічають, що з віком усе менше хочеться гучних компаній, нових знайомств та постійного спілкування. Те, що раніше приносило радість та енергію, після 30–40 років перестає надихати. І потреби в постійному спілкуванні стає менше. Усе частіше хочеться усамітнитися. Ні, це не означає, що екстраверт став інтровертом. Найімовірніше, почали з’являтися ознаки третього типу особистості.
Хто такі амбіверти
Амбіверт — це тип особистості, який поєднує риси інтроверта та екстраверта залежно від ситуації. Більшість сучасних фахівців сходяться на думці, що чисті інтроверти й екстраверти — рідкість, а переважна частина людей — саме амбіверти.
Основні ознаки амбівертів:
- можуть бути товариськими, але швидко втомлюватися від спілкування;
- комфортно почуваються і в компанії, і наодинці;
- легко підлаштовуються під обставини;
- можуть бути хорошими слухачами й активними співрозмовниками;
- емоційний баланс — без крайнощів;
- рівень енергії залежить від середовища, а не від типу особистості.
Психологи часто називають амбівертів найгнучкішим типом особистості.
Чим амбіверти відрізняються від інтровертів та екстравертів
Інтроверт:
- відновлює енергію на самоті;
- уникає гучних компаній;
- більше слухає, ніж говорить;
- любить стабільність і передбачуваність.
Екстраверт:
- відновлює енергію через спілкування;
- потребує соціальної активності;
- легко заводить нові знайомства;
- швидко реагує, говорить імпульсивно.
Амбіверт:
- може відновлюватися і так, і так;
- сам обирає формат спілкування;
- адаптується до людей і ситуацій;
- може бути лідером або спостерігачем.
Чому екстраверти з віком частіше стають амбівертами
Довготривалі психологічні дослідження особистості показують, що:
- рівень екстраверсії з віком зменшується, особливо після 25–30 років;
- люди стають емоційно стабільнішими та стриманішими;
- зростає самоконтроль і вибірковість у спілкуванні.
У результаті багато людей, які в молодості були яскравими екстравертами, з часом демонструють поведінку, характерну для амбівертів.
Яскраво виражені екстраверти мають більше простору для «руху» до амбівертності. Інтроверти теж змінюються, але зазвичай менш радикально.
З віком людина краще розуміє свої межі, вчиться керувати енергією та перестає постійно шукати зовнішню стимуляцію. Екстраверт починає цінувати тишу й паузи, а не лише активність.
Нейропсихологія показує:
- з віком зменшується потреба в дофамінових «сплесках»;
- зростає роль раціональних зон мозку;
- імпульсивність знижується.
Так яскравий екстраверт стає більш зваженим і вибірковим. Крім того, робота, сім’я та відповідальність не підтримують постійний екстравертний режим — безперервно бігти на тусовки.
Психологи додають, що екстраверти частіше:
- вигорають;
- перевтомлюються від людей;
- починають усвідомлено обмежувати соціальні контакти.
І це не означає, що екстраверт перестає бути комунікабельним. Просто на певному етапі життя він не потребує цього постійно та починає цінувати баланс між людьми й самотністю. Фактично це і є амбівертність.
