Почему большинство родителей все время совершают эту ошибку, которая вредит здоровью ребенка — история одного пациента
Психотерапевт пояснює, чому батьківські порівняння дітей формують самооцінку, страхи та можуть призводити до серйозних проблем зі здоров’ям у дорослому віці.
Цю історію розповів психотерапевт, ім’я якого з етичних причин ми не називаємо. Як і справжнє ім’я його пацієнта. Але оскільки з такими проблемами стикається більшість дітей, просто не всі вже у дорослому віці можуть виявити причину своїх невдач та хвороб, тож ситуація достатньо поширена.
Який у тебе розумний друг, а ти — двійочник
У дитинстві батьки та бабуся постійно порівнювали Лева й не на його користь. Спочатку з його друзями.
«Степан слухняний і вчиться добре», — постійно повторювала мама. «Іван — спортсмен і має мету. У футболі вже грає в місцевому ФК на рівні міста», — закочуючи очі, промовляв тато. «От же Захар — не онук, а мрія. Як він своїй бабусі допомагає — прибирає квартиру», — мрійливо говорила бабуся, а після дивилася з докором, мовляв, а ти коли будеш у мене прибирати.
І нікого не бентежить, що цьому Захару тільки 7 років, він дитина, яка хоче грати з друзями та дивитися мультики, а не натирати підлогу у бабусі.
«Ні, не те щоб не треба допомагати старшим. Але не в 7 років прибирати трикімнатну квартиру своєї бабусі!» — емоційно видає під час терапії з психологом Лев.
Під час сеансу він зрозумів, що в порівнянні з кимось прожив усе своє 45-річне життя. Ба більше, порівняння почалося прямо у пологовому будинку. Мама часто згадувала, що коли принесли її Левенятко (так вона називала Лева з дитинства), то акушерка сказала, що дуже гарна дитина, мовляв, зазвичай новонароджені всі некрасиві. Але ось Лев неймовірно файний у порівнянні з усіма іншими.
«На жаль, більшість батьків роблять одну і ту саму помилку — порівнюють дітей з дитинства. З друзями, з молодшою чи старшою дитиною. Через це формується або занизька, або зависока самооцінка», — пояснює психолог із 20-річним досвідом роботи як практикуючий психолог та психотерапевт.
Наслідки батьківських порівнянь своєї дитини з іншими
Як наслідок постійних порівнянь з дитинства формується невірна мотивація — бути кращими за інших. Адже в підсвідомості дитини виникає думка: якщо я стану кращим за інших, батьки мене будуть любити. Найсильніший страх більшості людей — страх, що мене не люблять, особливо небезпечний страх, що мене не любить мама, пояснює психолог.
Через цей страх дитина здатна у будь-який спосіб доводити, що вона краща за інших: досягнення в навчанні, спорті тощо. І коли вона таки стає кращою в класі, то неминуче гордість зростає. Опанувати її складно, тим більше, коли людина вже звикла порівнювати себе з іншими — що вона або краща, або гірша за них.
Психотерапевт попереджає, що наслідки гордині дуже неприємні. У першу чергу від цього страждає підшлункова. У його пацієнта Лева з дитинства діагноз — хронічний панкреатит. Постійні дієти та заборони у їжі. Під час сеансу з психологом він згадав, що спочатку в дитинстві його порівнювали батьки та бабуся не на його користь. Потім він сам почав це робити, адже звик жити у постійних порівняннях.
А коли закохався, то зрозумів, що його не виберуть, бо він погано вчиться і не дуже гарний на відміну від іншого хлопця. Ось у цей самий момент йому захотілося стати кращим за інших.
І він став кращим: сам вступив до університету, без грошей та зв’язків. Знайшов кращу роботу одним з перших серед однокурсників, які ще навіть не думали про роботу. Левенятко наприкінці третього курсу вже працював і заробляв гроші. Ще й вчитися встигав краще за всіх у групі. Більше він не порівнював себе з іншими не на свою користь. Він вважав себе кращим за інших.
Поки не потрапив у лікарню і був на межі життя та смерті. До психолога він потрапив за рекомендацією друга. І жодного дня не пожалкував.
Чому дитину порівнюють з іншими
Батьки часто порівнюють дітей через власні стреси та нереалізовані амбіції, які жодним чином не стосуються дитини, пояснює психотерапевт.
«Діти не розуміють цього. Для них батьки — авторитет. Вони ж не можуть батькам сказати, що не треба мене порівнювати чи я не хочу мити підлогу у бабусі. Ось так і звикають жити в постійному порівнянні. Та в дорослому житті вже без цього не можуть. Постійне порівняння стає основою існування. А результат — завищена чи занижена самооцінка. І те, і те, по суті, два боки гордині, яка негативно впливає на здоров’я», — застерігає психолог.
Лев після сеансу вийшов з відчуттям легкості та спустошеності одночасно. Його лікар попереджав на початку — коли в нього зникне потреба в постійному порівнянні себе з іншими, спочатку він відчує спустошеність, ніби життя перестало мати сенс. Але це пройде.
Порада психолога: якщо вже порівнюєте себе, то порівнюйте із самим собою тиждень тому, місяць, рік, п’ять років і так далі. Але в жодному разі це порівняння не повинно бути зі знаком мінус, мовляв, став гірше, скотився, жодних досягнень.
