Як українська вишиванка стала символом самоідентичності

Вперше я побачила вишиванку, коли ще була дитиною. Це було у Львові за радянських часів. Враження тоді це на мене справило неймовірне, адже одягнена у вишиванку людина була у віці, яка багато чого пережила. Але, незважаючи на це, вона так рівно тримала спину, і ця вишиванка була символом гідності.

Вишиванка як броня

Для України вишиванка давно стала не лише елементом культури, а й мовою дипломатії — тихим, але сильним знаком поваги до власної історії, свободи та людської гідності.

Чоловік, якому я подарувала білу лляну вишиванку з синім візерунком дубових гілок, живе в Парижі. Він один із лідерів іранської опозиції в Європі. Палко підтримує Україну та всі масові заходи українців у Парижі. Знає, яке значення має цей елемент одягу для нас, — дуже цінує його. Одягає свою вишиванку на особливі події. Зізнається мені, що це фантастично, коли одяг не його нації так посилює його.

Вишиванка в Україні — це вже давно не просто орнамент. Це момент, коли людина ніби говорить світу: «Мене можна поранити. Але мене неможливо стерти». Мабуть, саме тому українська вишиванка має такий особливий сенс. Бо українці навчились вишивати у ній не лише орнаменти.

Ми вишивали свої мрії, долю, тугу, пам’ять та історію. Тому в кожній родині — свої кольори й символи. У кожному регіоні — своя мова візерунків.

Гуцульська, полтавська, подільська, борщівська — такі різні, але однаково живі. Ніби ціла країна колись створила для себе великий вишитий світ.

І, мабуть, саме тому тонка полотняна сорочка раптом стає чимось значно більшим. Не просто одягом. А бронею пам’яті, любові та приналежності.

Сама маю 10–12 вишиванок, але улюблена — чорна вишита сукня "Берегиня" нашого українського бренду 2Кольори. Це дуже жіночний та органічний образ для мене.

А ще для мене ця вишиванка — це як маленька подорож у часі, якась відсилка до часів матріархату, коли жінки мудро правили країною.

Мабуть, одне з досягнень нашої діаспори та представників України у світі: коли бачиш людину у вишиванці десь у світі — у 90% випадків це українець чи українка. Адже ми навчилися носити свою культуру не як декор, а як частину власної ідентичності та серця.

Вишиванка не тільки в одязі

Вишивка — це не тільки вишиванки, це мистецтво нашого народу. Дуже часто вишитими виробами ми прикрашали та прикрашаємо не тільки свій одяг, взуття, аксесуари, а й предмети інтер’єру.

Ось, для прикладу, чудове спортивне, стильне та унікальне взуття, оздоблене вишивкою. І його роблять викладачі: Тетяна Головенко, завідувачка кафедри дизайну Луцького національного технічного університету, разом зі студентами.

А ось - розкішна згадка про сучасну вишиту версію нашої відомої пекторалі. Її створили фахівці Запорізького вищого професійного училища моди і стилю"RODOVID. Вони стилізували в колекції українські історичні цінності та адаптували їх до сучасності. І це створювалося, незважаючи на технологічні колапси, обстріли Запоріжжя, зруйнований комп’ютер з розробками вишивки та вишивальну машину!

Спочатку вони створили розкішні трикотажні сукні-худі із стилізацією скіфської вишивки.

А потім дивлячись на сукню де комір, був стилізований під пектораль, виникла ідея зробити вишиту пектораль як аксесуар.

Під час показу в Парижі " В чому секрет стійкості України" ми подарували цей незвичний аксесуар дружині посла України у Франції Наталії Омельченко як символ цінностей від українців що живуть в Україні тим, хто тимчасово живе за її межами.

Додам, що студенти профтехучилищ з усієї України щороку створюють колекції з елементами нашої вишиванки та беруть участь у національному конкурсі Fashion PRORYV.

Так, наша українська вишивка легко вписується як у повсякденний та спортивний одяг, так і у вечірні образи рівня червоних доріжок.

А студенти профтеху неймовірно талановиті, адже саме вони здатні створити такі повсякденні речі з елементами нашої вишивки!

Вишиванка як самоідентичність і сенс

У багатьох народів є вишитий одяг, вишиті сорочки. Але далеко не всюди він пережив століття заборон, воєн, імперій і спроб стерти сам народ.

Для українців вишиванка дуже довго була не “етностилем”, а тихою відповіддю на питання: «Хто ми?» Саме тому вона набула особливого сенсу.

Мені здається, сила української вишиванки не лише у самому одязі. Вона стала для українців мовою пам’яті, свободи й самоідентичності.

Колись у ній йшли на свята. Сьогодні — у ній зустрічають військових, виступають у парламентах світу, одружуються під час війни й навіть їдуть на фронт.

А ще українська вишиванка унікальна тим, що вона дуже “жива”. Вона не залишилась лише музейним експонатом чи частиною фольклору для туристів.

Вона змогла перейти в сучасність — у міста, бізнес, дипломатію, моду, війну, міжнародні форуми й повсякденне життя.

У День вишиванки українці часто одягають не просто сорочку. Вони одягають відчуття приналежності одне до одного. Адже є речі, які неможливо захистити зброєю. Їх тримає тільки душа народу.