Как известная украинская актриса помогла пассажирке в поезде: добрая история одной командировки

Відома українська акторка театру та кіно, голосом якої розмовляє наша Мавка, Радість з мультфільму «Думками навиворіт» та багато інших мультяшних героїв, врятувала пасажирку потягу. Особиста історія про добро і підтримку, яких наразі дуже не вистачає.

Квиток з минулого

Мій дорогий читачу, як би написала Леді Віслдаун з «Бріджертонів», якщо вам треба їхати 15 числа, а єдиний потяг відправляється о 00:01, то квиток треба брати на 16 число. Всі це знають, бо навіть якщо потяг подали о 23:45, а стартує він о 00:01, то це вже наступний день. Але кожен хоча б раз робив таку ж помилку та брав квиток на вчора.

Ось так авторка цієї історії стояла за три хвилини до дванадцятої ночі біля потяга Кропивницький – Київ з квитком на вчора. Втомлена і виснажена у робочому відрядженні на виїзному засіданні комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку та індустріальних парків. Мені дуже хотілося просто доїхати додому, де на мене чекали собака та рідні. Але провідник не йшов на компроміси — бо їхати зайцем поза правилами — це без питань, це зрозуміло.

Тож я в чужому місті, вже ніч, комендантська година, їхати мені просто нікуди, він демонстративно відвернувся. Я вже збиралася відходити від вагона і плентатися на вокзал, уявляючи, як я всю ніч сиджу у пустому маленькому вокзалі, де всередині хоча б є світло, є де присісти і красива лагідна чорна киця — мешканка нічного вокзалу у Кропивницькому. Вже подумками була у розкладі автобусних рейсів, бо шататися ще добу містом не було сил.

І тут, намагаючись відійти від вагона з усіма цими думками, з натовпу пасажирів чую приємний дівочий голос.

Відчути та почути Радість

Дівчина з букетом білих троянд запрошувала мене в купе до себе, де в неї було зайве місце.

Мою рятівницю я впізнала одразу. Ви теж її знаєте: бачили у кіно, театрі, чули її неймовірний голос, яким говорить Радка (Радість з мультфільму «Думками навиворіт»), Мавка з мультфільму «Лісова пісня». Це була наша українська акторка Наталка Денисенко.

Швидко я зібралася по сходах за моєю рятівницею, яка взагалі не повинна була їхати цим потягом. Але їй треба було терміново у Київ на озвучку якраз Радості у продовженні цього крутого мультфільму. І це була суцільна справжня радість для мене — зустріти Наталку.

І поки я оговталася вже у потязі, вона дуже швидко застелила постіль нашому сусіду-військовому, який зайшов у купе на милицях. Звісно, вона це зробила дуже тактовно і делікатно: коли хлопець вийшов з купе до провідника, вона швидко і вправно почала стелити йому ліжко, адже йому ж самому важко буде.

Я ж у своєму особистому ступорі стояла, навіть не подумавши про таку елементарну річ, і тихо плакала. Від цієї суцільної доброти та турботи! Вона мені сказала, що треба вміти приймати допомогу і підтримку. І це було влучно, бо не вмію. Знаю, що багато хто не вміє — це наша, я б сказала, національна проблема.

А ще вона додала, лагідно посміхаючись: «Випадковостей не буває». І правда ж, я свято в це вірила завжди. У той самий момент я згадала, що весь тиждень поспіль до цього мого відрядження у соціальних мережах постійно натикалася на відео Наталки Денисенко. Я ще тоді подумала — який же крутий у неї голос.

Після таких невипадкових випадковостей наш сусід-військовий трішки розповів, як колись працював машиністом електровозів у пасажирських потягах. Потім до нашого купе почалося «паломництво» шанувальників Наталки та її таланту. Вона з усіма з радістю робила селфі, незважаючи на те, що було вже за північ.

А коли я почала стрибати, щоб постелити постіль, військовий на милицях швидко підвівся зі словами: «То давайте я вам допоможу, я ж високий, мені легко це зробити». І не встигла я заперечити, як він взяв і допоміг!

Ніч, яка змінила мене

Це була моя найкраща ніч у потязі за всі мої подорожі нічними потягами (а їх було ну дуже багато!). Найкраще купе. Найкращі люди — з України! Я всю ніч подумки (а зранку знову вголос) дякувала їй, військовому і бажала якомога більше щасливих моментів і радості!

От чесно, ця маленька пригодницька історія змінила мене сильніше, ніж може здаватися. Бо до цієї котовасії з квитком настрій був такої собі паршивості. А о п’ятій годині ранку, коли потяг прибув до Києва, я пішла гуляти містом, яке тільки починало прокидатися, наспівуючи! Саме в той момент я відчула життя, як воно є, якого давно не відчувала, а жила на якомусь автопілоті. Може, я таки щось зробила непогане, що мені доля послала таку рятівницю.

І так, я настільки була вражена такою турботою та добротою, що не зробила з Наталкою селфі. Але я зафільмувала цю історію про доброту, підтримку, людяність у словах! Як сказала моя подруга: доки є доброта та чуйність, вона вірить, що людство не безнадійне.

Просто пам’ятайте — історії, які щось змінюють, найпотужніші!

І практична порада, мій дорогий читачу: коли зрозуміли, що у вас квиток на вчора — спокійно дізнайтеся у провідника, чи є вільні місця, на які можна купити квиток прямо перед посадкою на потяг.