Как чувство юмора помогало стендап-комику в больнице, в отношениях и роковая шутка

Замість розіграшу в Міжнародний день сміху розбираємося, чи рятують гумор та жарти під час стресу, неприємностей, у конфліктах, стосунках? Щоб відповісти на це питання, ми звернулися до людини не просто з гарним почуттям гумору, а для якої жарти — це професія. Стендап-комік Дядя Женя (Євген Гераскін) розповів, як жартує вдома та у скрутних моментах. Вийшов майже стендап, відверто від першої особи!

Лікарняний гумор

На початку повномасштабної війни вивіз родину — дружину, доньку, тещу — на румунський кордон. Вони пішки перейшли кордон, а я залишився у друзів у Яремчі. І за тиждень захворів. Мене госпіталізували. Лежу сам у лікарні, немає навіть елементарних побутових речей, на кшталт рушника, тарілки, чашки. Друзі живуть далеко від лікарні, приїжджати постійно не можуть. А в мене постільний режим, нога на витяжці (в мене виявили невиліковну хворобу ноги). У новинах постійно говорять про те, що бомблять всю Україну. Ти хворий, не розумієш, що відбувається, немає ліків. У той момент я прямо відчуваю, що починається депресія.

І ось серед медперсоналу була одна цікава санітарка. Всі, хто заходив до палати, віталися. А вона заходила завжди з криком: “Де ваша сеча?!”. Причому я вже чув, як вона йде по коридору, бо вона ж заходила в усі палати та кричала це. І я намагався жартувати зі своїми сусідами по палаті, коли вона заходила: “Не віддамо нашу сечу, наша сеча — це наша сеча”. Це було дуже абсурдно, але й смішно водночас. Тоді цей жарт мене чомусь рятував.

Тож почуття гумору точно допомагає в складних ситуаціях. Це джерело та ресурс нових сил. Інколи це такий собі спосіб закрити якусь неприємну тему чи помилку. Через призму гумору будь-який момент у житті можна зробити трішки кращим та менш болючим.

У стресових ситуаціях допомагає не стільки гумор, а вміння відключитися від реальності та почати гумористичний аналіз ситуації. Тобто почуття гумору допомагає відключитися тут і зараз і сприймати все це через призму жарту та спостереження. Коли я за всім цим спостерігаю ніби як глядач, тоді мене це не так сильно лякає.

Жарти з дружиною

Почуття гумору у стосунках також буває у пригоді. Ми з дружиною постійно піднімаємо один одному настрій ввечері одним і тим самим жартом.

Коли ввечері всі робочі моменти позаду, та хтось із нас збирається у магазин, завжди питає таким втомленим голосом:

• "що купити?"
• І другий постійно відповідає: “Молоко, хліб, яйця. О, і якщо буде свіже родинне щастя — будь ласка, купи трішки”.
• На що чує відповідь: “Так у нас же свого ще багато, щастя прямо завались”.
• “А точно, у нас багато свого щастя”, — говорить другий у відповідь і йде в магазин.

Але жартувати у відносинах чи сімейному житті варто обережно. Адже самі жарти — це як вибухівка. Якщо правильно заклав, то вона допомагає, якщо неправильно — то можна погіршити стосунки.

Колись у першому шлюбі я пожартував над дружиною. Мені тоді здавалося, що це дуже смішно. А насправді зараз розумію, що це був безглуздий жарт і фатальний для мене.

Тесть нам залишив свою машину. А я її перегнав із стоянки під домом і сховав. Мені тоді здалося, що це буде кумедно, коли дружина подумає — ну все, вкрали авто. Вона так і подумала, але було, якщо чесно, не смішно. Вона тоді на мене дуже образилася.

Де закінчується жарт та починається образа

Дуже часто стендап-коміки жартують над стосунками. Буває, досить відверто розповідають про секс. Це, як правило, молоді роблять. Мені такі жарти просто вже не цікаві. Інколи мені приходять у голову гарні жарти про сексуальну частину сімейних стосунків. Але я розумію, що це більше епатаж, ніж жарт.

Я намагаюся бути більше смішним, ніж відвертим, більш філософським, ніж гострим. Про стосунки я жартую, звісно. У мене є жарт, що коли в тебе з’являється дитина, це ніби в тебе дома з’явився “коп під прикриттям” — і він за тобою постійно слідкує. Адже ні при дитині, ні при поліцейському не можна сваритися, битися, випивати і навіть займатися сексом.

Є такий жарт про відносини: ми обговорювали з дружиною плани на вихідні. І я запропонував у неділю просто посидіти вдома. А вона мені каже: 

• “Це занадто просто”. 
• “Якщо це так просто, то чому за 8 років ми цього ні разу не змогли зробити?!”, - кажу їй у відповідь.

У жартах про відносини та взагалі жартах є дуже тонка межа, до якої навіть підходити близько не варто, це - коли можна образити людину.

Якщо ти жартуєш заради порятунку ситуації, наприклад припинення сварки, це може врятувати ситуацію. А якщо жартуєш і ображаєш когось, робиш боляче, то жарт тільки погіршує стосунки.

Якось у компанії друзів я пожартував на якусь господарську тему про дружину свого друга. Ми тоді всі вже випили, було весело. І не сразу помітили - що вони дуже образилися. Фактично цей жарт став кінцем нашої дружби.

Тому зараз, виступаючи зі стендапами, я чітко розумію межу між жартом і образою. Постійно нагадую собі - що не треба нікого ображати.

Дружина — цензор моїх жартів, і не тільки про стосунки. Але найголовніший цензор — всередині мене. Я постійно дивлюся на жарт і оцінюю: образливо чи ні, смішно чи ні? І у мене ще багато факторів, які мене зупиняють чи, навпаки, заохочують розвинути жарт.

До речі, це - помилка, коли думають, що треба жартувати про стосунки, або про секс, на гендерні теми чи політику. Треба жартувати про смішне, загальнолюдське.

І варто ходити хоча б інколи на стендапи - гумор реально допомагає триматися, особливо коли все задовбало.

Читайте також Як українська письменниця видає книги в Ірландії, пише казки, пісні, комікси та тримається, поки чоловік служить.