Чому батьки продовжують няньчити та контролювати дорослих дітей

Давно живете самостійно, не залежите фінансово від батьків, ба навіть самі вже батьки, проте під час розмов із батьками виникає відчуття, ніби ви знову дитина. Адже несуться постійні поради, перевірки, часті дзвінки й повідомлення. Постійне хвилювання про вас і нав’язливі рекомендації з елементарного побуту, ніби вам 5 років і ви ще мало що розумієте. Така ситуація досить поширена, пише Psychology Today.

Чому батьки продовжують няньчити вже дорослих дітей 

Часто проблема полягає не у поганих намірах батьків по відношенню до вже дорослих дітей, а в тому, що модель стосунків між батьками й дітьми просто не встигла змінитися разом із вашим дорослішанням.

Навіть коли дитина стає дорослою, батьки продовжують відчувати відповідальність за неї. Їхня турбота та емоційний зв’язок нікуди не зникають.

Коли вони не знають, що відбувається у вашому житті, зростає тривога. Саме тому з’являються часті дзвінки, повідомлення або поради. Для них це спосіб переконатися, що з вами все гаразд. І таким чином заспокоїтися та вгамувати власну тревогу. 

Не забуваємо, що багато батьків у цей період виходять на пенсію або працюють у більш спокійному режимі. Коли діти вже не живуть поруч, з’являється більше часу на роздуми й турботу про родину. Іноді вони навіть несвідомо будують новий етап життя навколо своїх дорослих дітей або онуків.

Те, що батьки називають допомогою, дорослі діти часто сприймають як контроль. Постійні поради можуть створювати відчуття, що:

• вас не сприймають як самостійну людину;
• вам не довіряють;
• ваше життя намагаються керувати ззовні.

Це викликає роздратування і навіть відчуття емоційної «тісноти» у стосунках.

Психологи зазначають ще такий момент: не всі можуть відпускати дітей і намагаються прожити за них життя. Адже вважають, що знають краще, як жити. І це вже очевидно, що проблема батьків. 

Як змінити ситуацію 

Потрібна спокійна, доросла, відверта розмова. Важливо не перетворювати розмову на суперечку про дрібниці. Краще обговорити загальну картину ваших взаємин:

• визнати, що ви стали менш доступними через власне життя;
• сказати, що розумієте їхню турботу;
• пояснити свої почуття без звинувачень.

Алгоритм аргументів може бути такий: “Мені іноді здається, що мені не довіряють”, замість “Ви постійно мене контролюєте”.

Варто зауважити, що розмови з такими батьками на подібні теми можуть викликати сильні емоції. Тому варто підготуватися та попередити батьків, що хочете поговорити. Це дозволить вам спокійно сформулювати думки, а батькам — обдумати ваші слова.

Запропонуйте батьками нову роль у вашому житті:

• замість постійних порад — просто слухати;
• замість контролю — бути підтримкою;
• замість виховання ваших дітей — насолоджуватися роллю бабусі чи дідуся.

Інакше кажучи, не відштовхуйте їх, а переформатуйте взаємини. А коли батьки змінять свою поведінку — важливо це помічати. Та подякувати їм за підтримку або за те, що вони вислухали без порад. Позитивна реакція допомагає закріпити нову модель спілкування.

Читайте також Як онуки допомагають мозку не старіти та підтримують психічне здоров’я – дослідження