Чому 31 грудня треба пускати в дім щедрувальників, а 1 січня – посівальників
Українська традиція щедрувати 31 грудня: історія, значення та пояснення, чому щедрувальників пускають у дім наприкінці року, а посівальників — 1 січня.
Поки ми всі ще не почали святкувати Новий рік, розбираємося у новорічних українських традиціях, як-то щедрування та посівання.
Що таке щедрування
Щедрування - це давня українська обрядова традиція, пов’язана з побажаннями достатку, щастя та добробуту господарям оселі. Вона має дохристиянське коріння й тісно пов’язана з аграрним календарем, культом родючості та початком нового річного циклу.
Традиційно щедрують ввечері 31 грудня (за сучасним календарем), у переддень Нового року.
31 грудня в народній уяві — перехідний момент між старим і новим роком. Вважалося, що саме в цей час слова мають особливу силу, а побажання — здатність здійснюватися.
Щедрувальники:
- прославляють дім і господарів;
- бажають багатства, врожаю, здоров’я;
- «закликають» удачу в новому році.
За традицією, пустити щедрувальників до хати — означає впустити добробут і щастя.
У народних віруваннях вважалося:
- якщо не пустити щедрувальників — рік буде бідним;
- щедрування «очищає» дім від негативу старого року;
- гостинність у цей вечір притягує достаток.
Саме тому господарі обов’язково повинні віддячити щедрувальникам — солодощами, грошима або випічкою.
Посівання 1 січня
Посівання - це трішки інша, але тісно пов’язана традиція. Вона відбувається вранці 1 січня і символізує початок нового аграрного року.
Посівальники:
- засівають оселю зерном;
- промовляють побажання врожаю й достатку;
- «програмують» рік на успіх.
Згідно з давніми уявленнями:
- перший гість у новому році має бути чоловічої статі — це приносить щастя;
- зерно в руках посівальника — символ життя, росту й родючості;
- посівання зранку вважається добрим знаком на весь рік;
- посівати треба світлим, чистим та не пошкодженним/зіпсованим зерном.
Тому 1 січня зранку традиційно пускають посівальників, а не щедрувальників.
